Вікі про вікі
Register
Advertisement
Вікі про вікі

Термін вільно поширюване програмне забезпечення ввів Річард Столмен, засновник проекту GNU, для опису програмного забезпечення, котре можна безперешкодно використовувати, вивчати та змінювати і котре може копіюватись та поширюватись у зміненій чи незміненій формі без будь-яких обмежень, з тим щоб наступний користувач також мав всі перелічені права.

Щоб програмне забезпечення вважалось вільним, воно повинно поширюватись під однією з ліцензій, котра закріплює за користувачем вищеописані права, та з вільнодоступними джерельними кодами. Найвідомішими з них є:

  • Загальна публічна ліцензія GNU (GNU General Public License)
  • Менша загальна публічна ліценція GNU (GNU Lesser General Public License)
  • Ліцензія BSD (BSD License)
  • Публічна ліцензія Mozilla (Mozilla Public License)
  • Ліцензія MIT (MIT License)
  • Ліцензія Apache (Apache License)

Будь-хто може продавати копії вільного програмного забезпечення, використовувати його в комерційних чи інших цілях. Проте, оскільки кожен, хто володіє вільним програмним забезпеченням, може передавати його будь-кому безкоштовно, то в цілому ВПЗ є безкоштовним. Бізнесові моделі ВПЗ базуються на додаткових послугах на кшталт технічної підтримки, навчанні, сертифікації чи інтеграції. Проте ВПЗ забороняє бізнесові моделі, засновані на абсолютній відсутності будь-яких прав у користувача і вимозі оплачувати право використання ПЗ.

На противагу ВПЗ існує власницьке програмне забезпечення. Окрім того, терміни(абревіатура) «ВПЗ» та «безкоштовне програмне забезпечення» не є синонімами — безкоштовне програмне забезпечення може бути і власницьким.

Критерії вільного програмного забезпечення

1. Програму можна вільно використовувати з будь-якою метою («нульова свобода»).

2. Можна вивчати, як програма працює, і адаптувати її для своїх цілей («перша свобода»). Умовою цього є доступність вихідного тексту програми.

3. Можна вільно поширювати копії програми – на допомогу товаришу («друга свобода»).

4. Програму можна вільно покращувати і публікувати свою поліпшену версію – з тим, щоб принести користь всьому співтовариству («третя свобода»). Умовою цієї третьої свободи є доступність вихідного тексту програми і можливість внесення до нього модифікацій і виправлень.

Історія розвитку ВПЗ

Файл:Rms ifi large.jpg

Річард Столмен, засновник руху за вільне ПЗ

У 50-70-х роках ВПЗ було звичним явищем для користувачів. Воно запросто поширювалось користувачами, котрі мали доступ до комп'ютерів та фірмами-виробниками, котрі раділи, що люди пишуть програми, котрі роблять роботу з їхніми пристроями зручнішою. В 70-х — на початку 80-х років компанії почали обмежувати ці свободи, захищати розроблені програми копірайтами та поширювати лише бінарні коди програм, щоб ускладнити або унеможливити вивчення та модифікацію програм.

У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU після того, як безпосередньо зіткнувся зі змінами у культурі користувачів та комп'ютерної індустрії в цілому. Розробка ПЗ для операційної системи GNU розпочалась у січні 1984 року, а Фонд Вільного Програмного Забезпечення (англ. Free Software Foundation, FSF) був заснований у жовтні 2005 року. Він ввів визначення ВПЗ та термін «copyleft» (буквально «авторське ліво») на противагу «copyright» («авторське право»)для позначення ВПЗ.

ВПЗ — це потужна міжнародна співпраця по написанню програм, котрі використовуються окремими людьми, великими організаціями та урядовими структурами. ВПЗ має величезну вагу на ринку серверів та інтернет-служб, як, наприклад, веб-сервер Apache, СКБД MySQL та мова сценаріїв PHP. Повністю вільні комп'ютерні середовища доступні у вигляді величезних пакунків базових програм у складі дистрибутивів GNU/Лінукс та ОС FreeBSD. Розробники ВПЗ також створили вільні версії практично всіх поширених стільничних програм, як от веб-оглядачі, офісні пакети та мультимедійні програвачі. Важливо також зауважити, що в багатьох випадках ВПЗ для окремих робочих станцій чи домашніх користувачів — лише частина більших власницьких пакетів. Більшість ВПЗ поширюється безкоштовно через інтернет або звичайними способами за символічну плату; проте це не є обов'язковою вимогою і будь-хто може продавати його за будь-яку ціну.

Економічні вигоди моделі ВПЗ були розпізнані такими великими корпораціями як ІВМ, Red Hat та Sun Microsystems. Багато компаній, чий ключовий бізнес лежить за межами ІТ-сектору, вибирають ВПЗ для представництва в інтернет, для офіційних сайтів завдяки низькій собівартості та можливості вільно змінювати пакунки програм.

Філософія

Шаблон:Стиль У європейській та заснованій на ній американській культурах відносно матеріальних речей так довго вироблялись правила власності, що перенесення цих правил на речі нематеріальні — зокрема програмні продукти — виглядало абсолютно природним і не викликало сумнівів. А причин для сумнівів, тим не менш, немало. Головною відмінністю програми від матеріальної речі є так зване беззбиткове копіювання. Іншими словами, для матеріальної речі законодавчо закріплено право користування лише однією людиною. Ніяких додаткових механічних чи юридичних пристосувань при цьому не потрібно.

Комп'ютерна програма у цьому плані кардинально відрізняється. Скільки б не було вкладено ресурсів у її розробку, процедура її копіювання різко відрізняється від процедури копіювання, наприклад, табуретки. Вона не вимагає участі жодного автора програми і навіть будь-якої людини взагалі. Єдина стаття витрат при цьому — ціна носія даних та амортизаційні витрати копіювального пристрою. В результаті ми отримаємо два екземпляри програми, котрою зможуть користуватись уже двоє людей. Якщо ж до програми ставитися як до матеріального продукту і закріплювати права користування нею за певною особою, виникає ряд протиріч, котрі доводиться вирішувати штучними, протиприродними засобами.

Наприклад, потрібно вирішити, які все-таки збитки завдані «хазяїну» програми при її беззбитковому копіювання. Як правило, при цьому фігурує поняття «втрачений прибуток», тобто прибуток, який власник міг би отримати, але не отримав через, що його програму скопіювали. Доводиться придумувати методи, що блокують копіювання програм, чи пошкоджують копію; доводиться обмежувати зловживання — а заразом і свободу — всього людства на користь власника патенту — особливої категорії прав, введеної в законодавство. При тому далеко не завжди власник патенту та автор винаходу — одна й та ж особа.

Кількість вільного програмного забезпечення

Кількість вільних проектів вимірюється сотнями тисяч. Так, компанія Black Duck Software відкрила під ліцензією Creative Commons Attribution 3.0 Unported всіх даних соціальної мережі для розробників і користувачів відкритого програмного забезпечення Ohloh.net.[1][2] Дані містять структуровану інформацію про понад 550 тисяч відкритих проектів, отриману в результаті агрегування інформації з приблизно 5000 репозиторіїв, включаючи репозиторії спільнот Eclipse, Mozilla, Apache і kernel.org, а також хостинги відкритих проектів GitHub, SourceForge і Google Code. Для спрощення доступу до даних підготовлений спеціальний RESTful API, за допомогою якого можна формувати вибірки статистики, наприклад, отримати інформацію про кількість учасників розробки заданого проекту, прийнятих комітів, розмір кодової бази, використаних мовах програмування і ліцензії. Пошуковий сервіс code.ohloh.net дозволяє виконувати пошук по кодової базі з більш ніж 10 мільярдів рядків коду.

Приклади

Найвідоміше вільне програмне забезпечення:

  • Операційні системи: GNU/Лінукс, BSD, Darwin, OpenSolaris, та клон WindowsReactOS.
  • Компілятори GCC, зневаджувач GDB та бібліотеки мови «С»;
  • Сервери: сервер служби доменних назв «BIND», поштовий сервер Sendmail, сервер тенет Apache, файловий сервер Samba
  • Реляційні СКБД: MySQL, PostgreSQL, Firebird; noSQL системи Apache Cassandra, CouchDB, MongoDB
  • Мови програмування: Perl, PHP, Python, Ruby, Tcl.
  • Інтегровані середовища розробки Eclipse, NetBeans
  • Графічні інтерфейси користувача: система «X Window», стільничні середовища GNOME, KDE, Xfce.
  • Офісні пакети OpenOffice.org, LibreOffice
  • Оглядач тенет Mozilla Firefox
  • Графічні редактори GIMP, Inkscape
  • Тривимірний редактор Blender
  • Системи підготовки документів TeX і LaTeX
  • Інструменти для тестування та зневадження сценаріїв Юнікс: Expect
  • Інструменти для слідкування за мережевими службами: Nagios, WireShark
  • САПР для 2-мірного креслення та проектування LibreCAD
  • 3D САПР загального призначення FreeCAD
  • CAD-система з можливістю симуляції тримірного руху: freeCAD
  • Система керування вмістом: MediaWiki, Drupal, WordPress
  • Системи управлінського та бухгалтерського обліку: Ананас (програма), Openbravo
  • Касові системи для магазинів та ресторанів: Openbravo POS, OpenPOS
  • Програмне забезпечення для створення соціальних мереж в інтернеті : Oxwall


Виноски

Advertisement